[REQ_ERR: OPERATION_TIMEDOUT] [KTrafficClient] Something is wrong. Enable debug mode to see the reason. Верховенство права це | Справедливость РФ
Будет интересно

Верховенство права це

верховенство права це

Зрозуміло, що таке визначення не відображає всього багатоманіття і проявів верховенства права, а дає лише найзагальніший орієнтир спрямованості адміністративного судочинства.

Тож в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов’язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення закону в жодному разі не може спричиняти несправедливих обмежень таких прав.

4. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду — природним правом, або природними правами кожної людини.

Верховенство права у рішеннях Конституційного Суду України

5.

Верховенство права це

Поза сферою державної адміністрації верховенство права означає, що ніхто не може бути покараний за злочини, які не визначені законом, те ж саме стосується адміністративних правопорушень. [43, С.16]

Колега Г. Вейда, знаний у наукових колах філософ права Д.Раз, доповнює його визначення принципу верховенства права такими елементами: всі закони повинні бути перспективними, доступними та чіткими; вони мають бути відносно стабільними; процес прийняття звичайних законів має регламентуватися відкритими, стабільними, чіткими та загальними правилами; незалежність суддів має гарантуватися; слід дотримуватися принципів природної справедливості; суди повинні мати повноваження щодо контролю за реалізацією цих принципів; має існувати відносно легкий доступ до судів; дескреція державних органів, які здійснюють функції по боротьбі зі злочинністю, не можу призводити до нехтування ними законів.

Так, існує чотири основних підходи до розуміння принципу верховенства права:

— перший — це ототожнення принципу верховенства права з традиційним для радянського правознавства принципом верховенства закону у вузькому його розумінні;

— другий — це ототожнення верховенства права із верховенством розуму і справедливості;

— третій — це розуміння верховенства права як верховенства закону в широкому значенні, тобто як верховенства всіх нормативно-правових актів;

— четвертий — це пріоритет загальновизнаних принципів і норм міжнародного права перед національним законодавством.[11, С.169]

Таким чином, полеміка між прихильниками того чи іншого підходу до розуміння верховенства права досить часто є надзвичайно гострою, причому, як правило, вважається, що кожен із цих підходів виключає інші.

Але тут слід підкреслити, що йдеться лише про правовий закон, тобто такий, який відображає природно-правові начала, відповідає міжнародно-правовим принципам, не обмежує права та свободи людини, не протирічить Конституції, відповідає потребам фактично існуючих суспільних відносин, прийнятий у встановленому порядку. У випадку коли право буде трактуватись з позицій нормативно-позитивістської точки зору, «верховенство права», на наш погляд, буде фактично збігатися з «верховенством закону».

Принцип верховенства права означає, що у правовій державі має панувати закон, а не інтереси осіб, у руках яких у певний момент перебуває влада; функції держави полягають у регулюванні відносин між усіма суб’єктами права на основі закону.

Независимость властей равные права верховенство закона цензура

С.3]

Таким чином, принцип верховенства права розглядається як певна правова ідея, яка не може реально впливати на регулювання суспільних відносин та створення «розумної правової системи управління в суспільстві». На думку В. Шаповала, поширення та підвищення значення таких правових категорій як верховенство права виступає перешкодою на шляху реформування системи права України.

[67,

Вниманиеattention
С.4] Як зазначає автор, нерідко саме сприйняття таких ідей як верховенство права означає спробу «нав’язати до позитивність (конструкцію примата права над державою) чи над позитивність права (протиставлення права закону). Внаслідок цього поширення ідеї верховенства права призводить до приниження та ігнорування вищої юридичної сили закону.

Негативно оцінюється ним й ідея суддівської нормативної правотворчості. Зазначений нормативізм, на думку В.

Проте в жодному разі цей принцип не може стати виправданням для зловживань з боку суду, суддівського свавілля.

Рекомендована література

Головатий С. П. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. — К.: Видавництво «Фенікс», 2006.
LXIV; 1747 с. (бібліографія; додаток: глосарій; рез. англ.).

Козюбра М. І. Принцип верховенства права та вітчизняна теорія і практика // Українське право: Матеріали міжнародної конференції «Верховенство права: питання теорії та практики» — 2006.
N 1. — С. 15 — 23.

Пухтецька А. А. Еволюція доктринального тлумачення принципу верховенства права: від зарубіжної доктрини до вітчизняного праворозуміння // Юридичний журнал. — 2007. — N 4.

Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія / Перекл.
з англ. А. Іщенка. — К.: Вид.

Рабіновича, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

З часів незалежності у дослідженнях вітчизняних вчених основна увага приділялася розмежуванню поняття верховенства права з поняттям правової держави, принципом законності, а також широко відомою стала дискусія щодо співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону.

Важноimportant
Разом з цим важливо згадати те, що впродовж радянського періоду розвитку адміністративного права, радянські вчені досліджували принцип верховенства права переважно з точки зору виявлення негативних ознак буржуазного пригноблення мас трудящих. Як слушно зауважують В.М. Шаповал, «про принцип верховенства йдеться у конституціях, зокрема, Білорусі, Македонії, Хорватії, але тільки в Конституції України йдеться і про верховенство права (ст.

8), і про правову державу (ст. 1)».

Паралельно слід відмітити, що окремі фахівці вважають цей принцип основоположним в діяльності саме Конституційного Суду. Що стосується судів загальної юрисдикції, то, на їх думку, вони є «судами норми» (на відміну від «суду права», яким є Конституційний Суд)і основоположним принципом для них має бути принцип законності.

На наш погляд, така позиція звужує дію принципу верховенства права і є неприйнятною. Цей принцип діє щодо всіх суб’єктів суспільних відносин.

[10, С.46]

Сучасна українська філософська та правова думка вже підготувала певний теоретичний ґрунт для розуміння та практичного впровадження принципу верховенства права. На цьому зрізі певні труднощі полягають у тому, що всеохоплюючого визначення поняття верховенства права дати неможливо.

Невипадково право і справедливість мають один корінь.

6. В іншому рішенні — у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора — Конституційний Суд України, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах»43.

7.
Виходячи з мотивації рішень Конституційного Суду України, можна стверджувати, що верховенство права як принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Справедливим та ефективним повинен бути як судовий процес, так і результат судочинства.

Верховенство права у рішеннях Європейського Суду з прав людини

8.

С.521]

У демократичній правовій державі, якою стає Україна (правова система її належить до нормативно-активної (європейсько-континентальної) сім’ї), принцип верховенства права має діалектично поєднуватись із принципом верховенства закону. Це поєднання полягає в такому: якщо принцип верховенства закону однаковою мірою поширюється як на правотворчу (законотворчу), так і на правозастосовну діяльність, то принцип верховенства права адресований головним чином законодавцю. А державні органи мають користуватись останнім принципом у тих випадках, коли вони застосовують юридичні норми, котрі є відносно визначеними за змістом (зокрема, норми оціночні): адже тоді у правозастосовувача виникає можливість обрати на власний розсуд — в межах норми — той чи інший варіант рішення. І саме у цих випадках загальнолюдські принципи права стають однією з визначальних підстав для такого вибору.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *